День слов`янської  писемності і культури

Щорічно 24 травня Україна відзначає День слов`янської писемності і культури. Свято встановлене згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року, в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів, що мали визначну роль у розвитку й становленні слов’янського письменства і культури.

Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії народу. Письмо – одне з  найістотніших знарядь культури, яке в просторі і часі розширює функціонування мови. Протягом багатьох років учених цікавлять такі питання: коли і як народилася слов’янська абетка і чи мали наші предки до цього якісь інші писемні знаки?

Перший історик слов’янської писемності болгарський книжник, учений чернець Чорноризець Храбр, який жив у Х сторіччі при дворі болгарського царя Симеона у книзі «Сказання про письмена» розповідає про два етапи розвитку слов’янського письма.

Перший – коли слов’яни були язичниками, отож читали і ворожили за допомогою рисок і зарубок.

Другий етап – коли вони хрестилися, то почали писати римськими і грецькими письменами, але це письмо було не пристосоване до слов’янської мови й використовувалося для позначення кількості речей, для ворожіння.

Прямий попередник слов’янської мови – алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян братами Кирилом і Мефодієм. Існує два різновиди старослов`янських писемних знаків: кирилиця ( на честь першовчителя слов`ян ) і глаголиця.

Кирилиця прийшла до Київської Русі з Болгарії разом із старослов’янськими богослужними книгами після офіційного прийняття християнства у 988 році. Найдавнішою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє 1056–1057 років. Кириличний алфавіт з ХІ століття широко застосовується в духовній і світській літературі східних слов`ян. Від давньоруського періоду його успадкували три східнослов`янські народи: український, білоруський, російський. В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис.

У середині ХVІ століття у східних слов`ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений на основі півуставного письма. Перша книга під назвою «Апостол» надрукована у Москві в 1564р., в Україні – у Львові – 1574р. Іваном Федоровим. У 1708 році старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Була введена нова система знаків – гражданка.

Ознаки української мови фіксуються в пам`ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих ХІ століттям. Існує два погляди на зародження і розвиток української мови як окремої слов`янської: українська мова виникла після розпаду давньоруської мови (ХІV століття); джерелом української мови виступає праслав`янська мова, розпад якої розпочався в VІІ столітті.

Сучасна українська літературна мова пов`язується з конкретною датою – виданням «Енеїди» І.Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

Ще одна дата – 1840 рік, коли вперше було видано твори Т.Г.Шевченка, — може вважатися доленосною: з того часу українська літературна мова стала на шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому шляху і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів України.

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголосі трав

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров, пролита в боротьбі,

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.