Душа зачарована квітами: Катерина Білокур

Посеред двадцятого століття на мистецькім небосхилі України виразно заяскравіло нове на той час ім’я самобутньої, по вінця обдарованої і навдивовижу оригінальної художниці Катерини Василівни Білокур.

7 грудня, з ініціативи Українського інституту національної пам’яті, згідно з Постановою Верховної Ради на державному рівні відзначається 120-річчя з дня народження видатної української художниці Катерини Білокур (1900-1961).

Одразу привернувши до своїх полотен увагу широкого кола глядачів, вона зачарувала  найвибагливіших знавців та поціновувачів мистецтва своїми художньо довершеними картинними композиціями, сповненими потужної поетичної сили і краси, які звучать немов органна музика. Катерина Білокур мовби розповідала світові, який талановитий її народ, як глибоко розвинуте в ньому естетичне почуття, яка сприйнятлива душа до всього прекрасного в житті.

Сяєво української мистецької зірки зігріває душі не тільки вітчизняних шанувальників прекрасного, а й, сягнувши далеко за межі України, викликає також схвильоване емоційне переживання і в зарубіжних глядачів. На міжнародній художній виставці 1954 року в Парижі всесвітньовідомий майстер пензля Пабло Пікассо, зупинившись біля експонованих картин Катерини Білокур «Цар Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле», довго стояв у задумі мов заворожений, а потім назвав авторку творів геніальною й схвильовано промовив: «Аби в нас була такого рівня майстерності художниця, ми змусили б про неї заговорити весь світ!»

Її життєпис – то як роман, сповнений драматизму, де було й нерозділене кохання і чиєсь нерозуміння, де були й конфлікти з близькими людьми, і причиною всьому була та ж таки одержимість, нездоланна відданість мистецькому покликанню.

Пропонуємо до перегляду віртуальну виставку, щоб хоч на хвилину долучитися до результату справжнього щоденного творчого подвигу Катерини Білокур.