Чорнобильська катастрофа. Без права на забуття.

Чорною та гіркою увійшла дата 26 квітня 1986 року в історію людства . На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи сталася аварія, яку обгрунтовано вважають найбільшою у світі техногенною і екологічною катастрофою.

Кожного разу, коли ми чуємо «Чорнобиль» або «Чорнобильська атомна електростанція», мимоволі наштовхуємося на страшний асоціативний ряд: катастрофа, пожежа, небезпека, людські жертви, радіація, відселення…Жахливі наслідки аварії на 4 блоці Чорнобильської АЕС й понині викликають сльози та переживання і в тих, хто працював на станції чи брав участь у ліквідації катастрофи, і в усіх інших жителів України.

26 квітня 1986 року о 01год. 23хв. 44сек. за київським часом з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

На момент вибуху в реакторі знаходилось близько 200 т урану. Було зруйновано обшивку, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря.

Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів. Їх просто не попередили про особливості ситуації. В результаті радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів. Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Всі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи — сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.

Одразу після аварії майже 8,5 млн людей були опроміненими, близько 155 тис кв. км територій було забруднено, з них 52 тис кв. км — сільськогосподарські землі. Реактор продовжував випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору.  Уряд СРСР, очевидно, намагався приховати цю трагедію від світу через нав’язливу ідею секретності. Та не вдалося.

Після аварії з 30 кілометрової зони відчуження було вивезено 115 тис осіб. Однак, оскільки ураження також охопило землі Росії та Білорусії, сумарна кількість людей, котрі позбулися своїх домівок сягала 220 тис осіб. У білорусів також є зона відчуження, яка сьогодні сягає більше 4 000 км.

До теперішнього часу не існує єдиних даних щодо кількості людей, які загинули чи згодом померли від наслідків вибуху на ЧАЕС. Так, німецькі представники організації «Лікарі світу за запобігання війні» тільки серед ліквідаторів нарахували 50–100 тис. смертей, оцінивши загальну кількість жертв у 246 тис. осіб. За іншими даними загальна кількість постраждалих оцінюється у 540–900 тис. осіб.

Досить важливим питанням є забруднення водних джерел, особливо річок Дніпро та Прип’ять. Існує небезпека проникнення радіонуклідів у підземні води, що може призвести до потрапляння радіоактивних речовин у системи водопостачання населених пунктів та у питну воду. Причиною цьому можуть стати так звані “воронки”, які утворились у рельєфі. Радіоактивні речовини в них можуть проникати на сотні метрів вглиб ґрунту.

До сьогоднішнього дня фахівці сперечаються про кількість жертв аварії. На даний момент офіційно визнано 64 підтверджені смертельні випадки через ураження радіацією. Неофіційна статистика повідомляє про більше, ніж 15 тис людей, постраждалих внаслідок аварії. А взагалі лікарі говорять про “лавиноподібне” збільшення показників смертності серед населення, яке потрапило під вплив радіації: в 1987 році кількість жертв сягала 2 тис., а в 1995 їх нараховувалось вже близько 37,5 тис. В основному це були люди з хворобами, про які в той час радянські лікарі й не знали: тиреоїдит, гіпотиреоз, гіпертиреоїдизм.

В кінці 1986 року реактор накрили спеціальним “саркофагом”, задля запобігання розповсюдженню радіоактивних часток. Старий “саркофаг” робили з бетону, але без арматури, що викликало сумніви щодо безпеки з огляду на сейсмічну активність, помічену в цьому районі. Мешканці, котрі живуть в м. Славутичі (збудованому в основному для переселенців із зони відчуження), кажуть, що тріщини в споруді були фактично від початку. Були й такі, через які могли пролізти люди. Вважається, що під укриттям і досі знаходиться близько 95-97% радіоактивного матеріалу, який залишився після аварії. Небезпека полягає в тому, що радіоактивні речовин, в разі обвалу, можуть нанести значну шкоду як середовищу, так і людству. Тому було прийнято рішення про будівництво нового саркофагу.

 

Новий чорнобильський саркофаг почали споруджувати 2012-го, а здали в експлуатацію 2019 року. Він має гарантувати безпеку накриття над ЧАЕС до 2120 року. Захисна конструкція на ЧАЕС – найбільша рухома споруда, яку коли-небудь зводили у світі. На його будівництво  міжнародна спільнота зібрала 1,5 млрд євро. Внесок Європейського банку реконструкції і розвитку становить понад 700 млн євро.

На даний момент в зоні відчуження живе близько 400 видів тварин, птахів та риб. 60 з них – занесені до червоної книги України. Те ж з флорою: з 1 200 видів, знайдених на території зони, 20 – рідкісні. Науковці радіють відновленню популяції унікальних для наших територій бурих ведмедів, а також лосів, вовків, рисей, оленів і, як не дивно, коней Пржевальського, завезених сюди ще в 90-их. Тут почали з’являтись рідкісні чорні лелеки та нетипові для цих країв єнотовидні собаки.

Згідно із затвердженою верховною радою програмою, ЧАЕС повинна бути повністю ліквідована до 2065 року: паливо буде вилучене та переміщене до довгострокових сховищ, відбудеться консервація реакторів, а коли рівень радіоактивності знизиться, їх демонтують, а територію очистять.

Чорнобиль – це страшний, повчальний урок для всього людства, який змушує замислитися над мірою відповідальності влади перед народом за рішення, які вона приймає. Адже питання, які виникли ще в часи Чорнобильської катастрофи, і досі залишаються без відповіді.

Пам’ять немає строку давності. У наших серцях, у серцях прийдешніх поколінь житимуть імена тих, хто собою захистив світ від атомного лиха, хто передчасно пішов від нас, уражений Чорнобилем. Схилімо голови, вклонімося їм низько..

Джерела інформації:

  1. https://inlviv.in.ua/ukraine/den-v-istoriyi-chornobylska-tragediya-podiyi-fakty-tsyfry#prettyPhoto
  2. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B0
  3. https://www.5.ua/nauka/unikalni-kadry-novyi-veletenskyi-sarkofah-na-chaes-vpershe-pokazaly-zseredyny-195116.html
  4. https://hromadske.ua/posts/arku-nad-chetvertim-energoblokom-chaes-vveli-v-ekspluataciyu
  5. http://studenyanska.gromada.org.ua/news/1556341452/
  6. https://www.uatom.org/2015/09/29/chomu-nas-navchyv-chornobyl-vid-tragediyi-do-perspektyv.html
  7. http://www.nbuv.gov.ua/node/5073

Чорнобиль – наш біль. Повість –реквієм /  автор-упорядник В. Ганоцький  Кіровоград :  Центрально-Українське видавництво, 2006 —  http://library.kr.ua/elib/ganotsky/Ganostky_Chernobil_nash_bil.pdf (дата звернення: 26.04.2020).