Щедрість душі українського народу

Новорічні свята в Україні тривають.

Щедрий вечір 13 січня, напередодні Нового року за старим стилем ще називають “свято Меланки”. З цього свята ми пізнаємо дуже стародавні дохристиянські вірування, у давнину це було величне свято. За віруванням наших далеких пращурів у ніч напередодні Нового Року Щедрий бог сходить з неба на ниву, у хату, в господарство, до худібки. Його зустрічають у хатах дід-Ладо та духи померлих, що прийшли з поля й лугів і є у цей час у дідухові-снопові, на столі у сіні й на долівці у сіні-соломі. Цей Щедрий бог усе бачить, усе чує, усе знає, але його бачать лише Ладо та інші духи померлих та ще худоба, бо Багата Кутя була присвячена богу-сонцю та духам Ладам як подяка за минулий урожай. На Щедрий вечір готують багато різних скоромних страв та обов`язково щось печуть : пироги (з борошном, сушкою, сопкою, “піском”, затерушкою, потрібкою). Це – одна начинка і одна з найкращих та потрібних для людини, тільки назви різні, тому і зветься вона ще – потрібкою. Ця начинка дуже і дуже давня, як наш славний Київ, як наша Київська Русь, як Україна. Не всі її знають, але вона живе і буде, мабуть, жити ще не одне століття. У п`єсі “За двома зайцями” читаємо: “Напекла Лимариха пирогів з потрібкою…”

Печуть пироги й з іншими начинками : калиною, вишнями, із запіканкою (з слив), маком, картоплею, яблуками, горохом, квасолею, сиром, чечевицею, печінкою, гурдою. Гурда – дуже давня начинка, якої тепер майже не знають. Вона, мабуть, ровесниця Київської Русі. Печуть також млинці, різне печиво, варять вареники та багато різних знаменитих українських страв.

Щедрують як дорослі, так і діти. Щедрують лише увечері й під вікном, вітали господарів з Новим роком та бажали їм усіляких гараздів.

Щедрівочка щедрувала,

До віконця припадала.

Чи ти, тітко, напекла ?

Винось мені до вікна,

Не щипай, не ламай,

А ціленьким давай.

 

А 14 січня відзначається відразу два свята: День Святого Василя Великого (Василів день) і Новий рік за старим стилем.

Святитель Василь Великий, поряд зі святителем Миколаєм Чудотворцем, здавна користувався особливим шануванням у православних віруючих. Виконуючи своє служіння, святитель Василь ревно проповідував і невпинно дбав про потреби своєї пастви, завдяки чому здобув високу повагу і велику любов.

Помер Василь в перший день нового 379 року. Незабаром церква зарахувала його до лику святих і встановила пам’ятний день на честь святителя Василя 14 січня. Частка мощей святителя Василя і понині перебуває в Почаївській Лаврі. Чесна глава святителя Василя благоговійно зберігається в Лаврі святого Афанасія на Афоні, а правиця його — у вівтарі храму Воскресіння Христового в Єрусалимі.

Традиції до Дня Святого Василя       

 Якщо ввечері 13 січня щедрують, то в день Святого Василя прийнято посівати: співати спеціальні обрядові пісні — посівалки і бажають господарям щастя й достатку.

У день Святого Василя, згідно з народною традицією, прийнято готувати другу кутю — щедру. Ця кутя, на відміну від тієї, яка подається до столу на Святий вечір, не пісна. Варити щедру кутю слід рано вранці. І з’їдати її потрібно було, як кажуть, до останньої крихти.

Також слід приготувати вареники з сиром та млинці. Саме цими смаколиками прийнято дякувати гостям, які прийдуть в будинок щедрувати і засівати. Весь день на святого Василя відбуваються веселі народні гуляння: молодь первдягається в головних персонажів свята — козу, циган, журавля, ведмедя, кота тощо — і ходять по домівках з піснями та жартами. На Василя у хлопців був другий шанс попросити руки і серця тієї, хто раніше відмовив їм.

Вважається, що засівати повинні хлопчики, оскільки саме чоловік повинен першим увійти в будинок 14 січня. У такому разі на господарів чекає щастя і достаток. Посівати прийнято зерном. Причому спочатку йдуть сіяти близьким і родичам, а потім вже до друзів. Всі посівальники отримують грошову винагороду, частину якої віддають у церкву. Важливо, щоб посіяне зерно не викидали. Його слід збирати і зберігати..

Також у цей день дівчата особливо завзято ворожать, щоб дізнатися, коли вони вийдуть заміж і чи будуть щасливими.

До речі, в народі Василь вважається покровителем свиней, а на старий Новий рік (з 13 на 14 січня) завжди готували страви з свинини – смажених поросят, варені окости та інші.

 Згідно з прикметами, у цей день вдома обов’язково треба мати грошовий запас; в борг же не давати — щоб не «віддати» свій достаток.

Веселих Вам свят!