20 та 23 січня студенти та викладачі технікуму мали можливість переглянути вистави «Мартин Боруля» та «Сватання на Гончарівці» – найкращі українські комедії, які більше ста років не втрачають своєї популярності та сприяють національно-патріотичному вихованню студентської молоді.

Незважаючи на те, що п’єса «Мартин Боруля» написана І. Карпенком-Карим наприкінці ХІХ століття, вона є актуальною і в наш час. Висміявши поведінку Мартина Борулі драматург утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицій, ставлення людини до своєї рідної землі, свого народу, прадідівських коренів, праці, народних звичаїв. Ідея полягає в тому, що головним у житті є не титул, а вміння залишатися у будь-якій ситуації порядною людиною, адже нашу гідність визначає не приналежність до привілейованого стану, а чесна трудова діяльність, простота і щирість у взаєминах з людьми.

У тому, що «Мартин Боруля» – одна з найкращих українських комедій переконалися і студенти, і викладачі. Всіх вразила акторська майстерність театральної трупи Черкаського обласного музично-драматичного театру імені Т. Шевченка.

Найвідомішу музичну комедію «Сватання на Гончарівці» за твором Г. Квітки-Основ’яненка студенти і викладачі переглянули у приміщенні Черкаської обласної філармонії.

Надзвичайно цікаво було спостерігати за тим, як під час сватання красуня Уляна піднесла гарбуза придуркуватому Стецьку, який не розуміє, чому над ним насміхається все село. Комедійним був спритний вояка Скорик, який видає себе за чаклуна і «загіпнотизовує» Улянину матір, щоб вона погодилася віддати заміж дочку за коханого Олексія. Неперевершеним був і батько Уляни Прокіп, який благословляє горілку і запитує: «Навіщо та горілка, якщо її не можна пити?».

Щирий гумор перелітається з іронією, народними піснями і запальними танцями. Усіх присутніх зачаровували комедійні ситуації, жваві діалоги, цікаві характери героїв, яскраве музичне оформлення. Не важко було переконатися в тому, що «Сватання на Гончарівці» – це наша традиція і наша історія.

Протягом двох з половиною годин глядачі перебували у полоні емоцій та почуттів і тому після завершення вистави аплодували акторам стоячи. І це не дивно, адже позитивного заряду від веселого сміху всім вистачить надовго.