Вже традиційно, студенти та викладачі ЧКТ відправились в подорож Україною. На ці травневі свята вони відправились на Буковину, де провели 4 насичених враженнями днів.

В перший день мандрівники відвідали в  селищі Лужани долину тюльпанів.  Це гектар поля, на якому ростуть понад 50 сортів тюльпанів. Якщо стати у куточку, аби охопити всю панораму, поле нагадує величезну різнокольорову зебру. Квіти різних сортів і відтінків посаджені на стометрових грядках, між якими позалишали доріжки для туристів. На початку кожної грядки є маленька жовта табличка із зазначенням сорту. Долина троянд залишила  не аби які враження та відчуття  ніби — то потрапили в українську Голландію.

Другий день мандрівки був ще насиченіший  на події. Студенти та викладачі відвідали  Смугарські водоспади. Річка Смугар  невелика, але має найбільшу кількість водоспадів серед усіх річок Буковини.  Тут на відстані  2 км знаходяться 11 водоспадів різної потужності та висоти, в т.ч. 10 – постійних і 1 – тимчасовий ( який пробуджується тільки після дощів ). Чотири  із них розташовані на руслі річки Смугарів – Двійник, Ковбер, Нижній Гукта Верхній Гук, п’ять розміщені на лівих притоках – Сич, Дощовик, Малий Гук, Великий Гук і Дівочі сльози, а два – Малюк і Полявини – на правих притоках. Науковцями досліджені тільки 7 із них. Висота водоспадів – від 3 м до 21 м, що є унікальним явищем для Українських Карпат. Пройшовши водоспади, наші туристи піднялись до урочищ Протяте Каміння, Соколине Каміння. Це група скель, утворених з розбитих пластів пісковика та пронизаних різноманітними отворами і ходами всередині, великі брили з печерками. Про виникнення назви урочища розповідає легенда. Відповідно до неї у давні часи горяни не мали зручного шляху, щоб спуститися з гір у долину. Пізніше вони знайшли для цього зручний вихід: нагрівали в казанах воду і виливали її на скелі. У такий спосіб у нестійкому пісковику утворилися «протяті», тобто проткнуті проходи, які й дали назву урочищу. Особливу увагу звертає на себе Соколине Око – найцікавіша з скальних груп Протятого Каміння. Соколине Око являє собою кам’яну арку, що дійсно нагадує око, розташовану в скелі висотою близько 40 метрів. Верхня плита каменя утворює циганську аркаду, з-під якої на дно каньйону веде крутий схил. Взагалом за день було пройдено 15 км.

Третій день мандрівки запам‘ятався екскурсіями по Верховині. Студенти із викладачами відвідали Музей магії, музей «Хата стая» з дегустацією сиру, музей гуцульських інструментів. Верховина  –  справжня колиска гуцульської культури. Протягом багатьох століть на території, де мешкають гуцули, збереглись цікаві звичаї, традиції, побут, перекази, казки, легенди та фольклорні обряди. Отож, наші мандрівники відчули справжнє таїнство та диво древніх звичаїв.

На четвертий день подорожі черкаські туристи відправились в село Хрещатик, де знаходиться оглядовий майданчик з видом на Дністровький каньон та місто Заліще.  З хрещатицького оглядового майданчика можна побачити унікальне природне явище, яке має назву меандр Дністра. Це величезний підкововидний закрут річки. Вигин русла в одному місці становить майже 360 градусів. Посеред трикілометрового меандру лежить місто Заліщики. Візуально здається, що воно розташоване на острові.
І на останок чудової подорожі,  наші мандрівники відвідали у  селі Кривче найвідомішу печеру Західної України – Кришталеву. Перед гостями печери — два з половиною кілометри екскурсійної траси, година шляху у світі казки. Маршрут починається 500 метровим Вхідним коридором, стіни якого виблискують гіпсами, що нагадують листя папороті, переходить у зал Скель де, по долівці, розкидані кам’яні піраміди, паралельно до нього тягнеться Коридор кам’яних бурульок, де зі стелі звисають химерні гіпсові нарости, а в Зоологічному залі гіпси нагадують різних тварин. Мандрівка залишила не аби які враження! Особливу увагу хочеться звернути на село Розтоки, де була розташована база мандрівників. Гірське село Розтоки потрапило до 19 унікальних сіл України. Це гірське село з одного боку оточує густий ліс,  з іншого – прудкий Черемош. Раніше називалось «Тисова Рівня», адже замість нинішніх смерек тут росли тиси. Проте потім їх зрубали і село перейменували на Розтоки, через те що Черемош в цьому районі розділяється.

Завдяки гарній природі, місцеві називають Розтоки «Буковинською Швейцарією». Адже і справді ці краєвиди справляють враження неземних. Студенти та викладачі комерційного технікуму повернулись з великим бажанням мандрувати Україною знову!