З нагоди дня народження Оксани Забужко в Черкаському фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу підготовлено книжкову виставку «Жінка – світоч сучасності», яка презентує творчий доробок однієї з найвідоміших письменниць сучасної України. Виставка містить поетичні й прозові видання О. Забужко, зокрема романи, повісті, есе, філософсько-літературознавчі праці.

Оксана Стефанівна Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьку, у шістдесятницькій родині з давніми історичними традиціями. Писати вірші Забужко почала, за її словами, «з дописемного віку». Дебютувала з віршами в періодиці у 9 років. Тривалий час працювала викладачем. Лекції з естетики, кандидат філософських наук Оксана Забужко, читала не тільки київським студентам, а й їх колегам з відомих університетів: Гарвардського, Йельського, Колумбійського. З ім’ям Оксани Забужко пов’язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками виходили в країнах Європи та США. Поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист, філософ, науковець, перекладач – все це поєднується у творчому таланті Оксани Забужко. Її творчість багатогранна. Когось вона зачаровує, когось обурює. Однак ніхто не залишається байдужим… Проза Оксани Забужко – це зовсім не дамський роман у звичній сентиментальній оправі великого кохання. Авторку цікавить жінка як феномен, з усім її внутрішнім світом та особливостями рефлексій на зовнішній світ. Серед прозових творів письменниці найпопулярнішими є: «Інопланетянка» (1992), «Польові дослідження з українського сексу» (1996), «Казка про калинову сопілку» (2000), «Сестро, сестро» (2003), «Музей Покинутих Секретів» (2009).

Поезія Оксани Забужко якісно нове явище в українській літературі – глибоко медитативна, просякнута внутрішнім, глибинним, нерідко астральним світом, це спроба витіснити таємницю життя, поєднати два світи: реальний і потойбічний.

В доробку письменниці є і філософсько-літературознавчі праці, наприклад: «Дві культури» (1990), «Шевченків міф України» (1997), «Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період» (1992), «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007), «Вибране листування на тлі доби. 1992–2002» (у співавторстві з Юрієм Шевельовим) (2011).

Оксана Забужко є автором багатьох поем, повістей, збірки есеїстики. Широко відомі її публіцистичні твори, такі як «Хроніки від Фортінбраса» (1999), «Let my people go. 15 текстів про українську революцію» (2005), «З мапи книг і людей» (2012), «Український палімпсест. Оксана Забужко в розмові з Ізою Хруслінською» (2014).

Письменниця також займається перекладацькою діяльністю. У її перекладі з англійської вийшли друком твори П. Сміта, С. Плят.

Мовний феномен Оксани Забужко привертає до себе увагу насамперед незвичністю, нешаблонністю лексики та образних засобів, вільним поводженням з стильовими нормами літературного словотворення.

Письменниця – лауреат літературних премій Фундації Ковалевих (1997), Фонду Мак-Артурів (2002), Фундації Антоновичів (2009), літературної премії Центральної Європи Angelus (2013) та ін. Нагороджена орденом княгині Ольги III ст. (2009).

Запрошуємо студентів, викладачів, шанувальників творчості письменниці перечитати емоційно сильні, новаторські твори!