Ренет народної любові
На Черкащині у різні історичні періоди народжувалися люди, які відігравали важливу роль в історії та культурі України, у формуванні її економіки. Одним з таких людей був Левко Симиренко, який народився 6 лютого 1855 року у Млієві. Але неможливо його відокремити від славетної родини Симиренків, що відома на весь світ. П’ять велетів свого народу — чотири покоління великої української родини: Федір, Платон, Василь, Левко, Володимир. Своєю подвижницькою працею вони зробили незабутній внесок у розвиток Черкащини і всієї України.
11 лютого, з нагоди дня народження українського вченого, підприємця Левка Симиренка в бібліотеці коледжу відбулася година духовного відродження «Славетні родини Черкащини. Ренет народної любові». Були запрошені групи ПТфб 5-09-22, ПТфб 8-11-23, Ффб 3-09-22, Ффб 5-11-23 на чолі з класним керівником Прядко А.М. Майбутнім підприємцям, менеджерам та фінансистам було цікаво дізнатись про життя і діяльність родини Симиренків. Бібліотекар коледжу Тінякова М.М. розповіла студентам, що не тільки сортом яблук прославилася родина Симиренків.
Цей славний родовід ведеться від вільного запорозького козака Андрія, який народився не пізніше 1744 року. За відмову присягнути Катерині ІІ, в нього відібрали помістя, а дружину та дітей записали в кріпаки. Один із його синів, Степан Симиренко, не бажаючи бути кріпаком та щоб якось прогодувати сім’ю подався чумакувати.
Син Степана, Федір Симиренко, викупився з кріпацтва. Був одружений з Анастасією Яхненко, донькою теж колишнього кріпака з роду смілянських козаків Яхно.
Спільно з братами дружини заснував торгову фірму «Брати Яхненки та Симиренко». У 1843 році фірма завершила будівництво першого в імперії парового рафінадного заводу, оснащеного найпередовішою технікою. Продукція цукрових заводів фірми успішно конкурувала на європейському ринку з продукцією французьких, бельгійських та німецьких підприємств. Машинобудівний завод Яхненків-Симиренків виробляв обладнання для цукрових заводів, перші вітчизняні парові двигуни для них. Фірма також побудувала перші в імперії суцільнометалеві пароплави «Українець» і «Святослав».
Господарі турбувались і постійно вдосконалювали соціально-побутові умови працівників фірми. У містечку була аптека, лазня, кілька крамниць і їдальня та благодійна лікарня. Працювала школа, де безкоштовно навчалися діти працівників фірми і школярі з навколишніх сіл. При заводі було відкрито безкоштовне технічне училище.
Працівники фірми при втраті працездатності отримували пенсію і мали значні соціальні пільги. Під час голоду 1830 року фірма врятувала від смерті десятки тисяч місцевих селян.
Один із синів засновника фірми, Василь Федорович, був талановитим підприємцем, інженером, науковцем. Та найбільш вагомими є його громадська діяльність і меценатство. Усе своє майно він заповів передати на розвиток української культури. Частими гостями у Симиренків були визначні діячі культури, історики та етнографи, літератори, композитори і театральні діячі. У 1856 році Мліїв відвідав Т. Г. Шевченко. Платон Федорович, другий син засновника фірми, запропонував поету фінансову підтримку у випуску «Кобзаря» і також профінансував шевченківський «Буквар» для сільських шкіл.
Платоном Федоровичем у Млієві були закладені великі декоративні і плодові сади. Один із його синів, Лев, продовжив батькову справу і згодом став відомим у всьому світі вченим-плодоводом і помологом (знавцем сортів). На основі батьківського саду Лев Платонович заклав перший комерційний помологічний розсадник і маточний сад. У його колекції нараховувалося близько 3 тис. сортів рослин, він створив одну з найвідоміших в Європі колекцій плодово-ягідних культур. Саме Левко Платонович популяризував сорт яблуні, що нам тепер відомий як Ренет Симиренка.
Продовжувачем справи Левка Платоновича Симиренка став його син Володимир. Колишній маєток Симиренків було перетворено на Мліївську дослідну садово-городню станцію і Центральний державний плодовий розсадник України. Володимир Львович був призначений директором цих установ. Як і батько, Володимир Львович, лишив багату наукову спадщину – книги, статті, рукописи. Студенти були захоплені щирою бесідою та презентацією життєдіяльності родини Симиренків. Так, Симиренки надихають. Вони вселяють віру в те, що лише копітка праця перетворить Україну на квітучий сад. Вчимося на їхньому прикладі, як потрібно жити і творити.
