18 лютого для студентів коледжу Тищенко О.Л. провела пізнавальну та інтерактивну вікторину «Цікава географія України». Здобувачі освіти мали змогу перевірити та розширити свої знання про природні, історичні та культурні особливості України. Запитання охоплювали різноманітні теми: річки та озера, гори й рівнини, заповідники, визначні місця, а також цікаві факти про регіони нашої країни.
Студенти з великим захопленням та активністю долучились до даного заходу, а також продемонстрували свої інтелектуальні можливості та показали високий рівень знань, дізнались багато нових цікавих фактів, отримали заохочувальні подарунки і чудові емоції.
Перемогу у вікторині «Цікава географія України» здобула студентка ІІІ курсу групи Тфб-5-09-22 Недзельська Олександра. Вітаємо з перемогою!!!

Ренет народної любові

На Черкащині у різні  історичні періоди народжувалися люди, які відігравали  важливу роль в історії та культурі України, у формуванні її економіки. Одним з таких людей був Левко Симиренко, який народився 6 лютого 1855 року у Млієві. Але неможливо його відокремити від славетної родини Симиренків, що відома на весь світ. П’ять велетів свого народу — чотири покоління великої української родини: Федір, Платон, Василь, Левко, Володимир. Своєю подвижницькою працею вони зробили незабутній внесок у розвиток Черкащини і всієї  України.

11 лютого, з нагоди дня народження українського вченого, підприємця Левка Симиренка в бібліотеці коледжу відбулася година духовного відродження «Славетні родини Черкащини. Ренет народної любові». Були запрошені групи ПТфб 5-09-22, ПТфб 8-11-23, Ффб 3-09-22, Ффб 5-11-23 на чолі з класним керівником Прядко А.М.  Майбутнім підприємцям, менеджерам та фінансистам було цікаво дізнатись про життя і діяльність родини Симиренків. Бібліотекар коледжу Тінякова М.М. розповіла студентам, що не тільки сортом яблук прославилася родина Симиренків.  

Цей славний родовід  ведеться від вільного запорозького козака Андрія, який народився не пізніше 1744 року. За відмову присягнути Катерині ІІ, в нього відібрали помістя, а дружину та дітей записали в кріпаки. Один із його синів, Степан Симиренко, не бажаючи бути кріпаком та щоб якось  прогодувати сім’ю подався чумакувати.

Син Степана, Федір Симиренко, викупився з кріпацтва. Був одружений з Анастасією Яхненко, донькою теж колишнього кріпака з роду смілянських козаків Яхно.

Спільно з братами дружини заснував торгову фірму «Брати Яхненки та Симиренко». У 1843 році фірма  завершила будівництво першого в імперії парового рафінадного заводу, оснащеного найпередовішою  технікою. Продукція цукрових заводів фірми успішно конкурувала на європейському ринку з продукцією французьких, бельгійських та німецьких підприємств. Машинобудівний завод Яхненків-Симиренків виробляв обладнання для цукрових заводів, перші вітчизняні парові двигуни для них. Фірма також побудувала перші в  імперії суцільнометалеві пароплави «Українець» і «Святослав».

Господарі турбувались і постійно вдосконалювали  соціально-побутові умови працівників фірми.   У містечку була аптека, лазня, кілька крамниць і їдальня та благодійна лікарня. Працювала школа, де безкоштовно навчалися діти працівників фірми  і школярі з навколишніх сіл. При заводі було відкрито безкоштовне технічне училище.

Працівники фірми при втраті працездатності отримували пенсію і мали значні соціальні пільги. Під час голоду 1830 року фірма врятувала від смерті десятки тисяч місцевих селян.

Один із синів засновника фірми, Василь Федорович, був талановитим підприємцем,  інженером, науковцем. Та найбільш вагомими є його громадська діяльність і меценатство. Усе своє майно він заповів передати на розвиток української культури. Частими гостями у Симиренків були визначні діячі культури, історики та етнографи, літератори, композитори і театральні діячі. У 1856 році  Мліїв відвідав Т. Г. Шевченко.  Платон Федорович, другий син засновника фірми, запропонував поету фінансову підтримку у випуску «Кобзаря» і також профінансував шевченківський «Буквар» для сільських шкіл.

Платоном Федоровичем у Млієві були закладені великі декоративні і плодові сади. Один із його синів, Лев, продовжив батькову справу і згодом став відомим у всьому світі вченим-плодоводом і помологом (знавцем сортів). На основі батьківського саду Лев Платонович заклав перший комерційний помологічний розсадник і маточний сад. У його колекції нараховувалося близько 3 тис. сортів рослин, він створив одну з найвідоміших в Європі колекцій плодово-ягідних культур. Саме Левко Платонович популяризував сорт яблуні, що нам тепер відомий як Ренет Симиренка.

Продовжувачем справи Левка Платоновича Симиренка став його син Володимир. Колишній маєток Симиренків було перетворено на Мліївську дослідну садово-городню станцію і Центральний державний плодовий розсадник України. Володимир Львович був призначений директором цих установ. Як і батько, Володимир Львович, лишив багату наукову спадщину – книги, статті, рукописи. Студенти були захоплені щирою бесідою та презентацією життєдіяльності родини Симиренків. Так, Симиренки надихають. Вони вселяють віру в те, що лише копітка праця перетворить Україну на квітучий сад. Вчимося на їхньому прикладі, як потрібно жити і творити.

31 січня в житті студентів коледжу спеціальностей «Харчові технології» та «Туризм» відбулася важлива подія – отримання дипломів фахового молодшого бакалавра.
Під час заходу випускники, викладачі, батьки та гості згадали усіх тих, хто загинув, захищаючи нашу країну від ворога хвилиною мовчання.
До усіх випускників з привітаннями звернулися директор коледжу Людмила Крикуненко, заступник директора з навчальної роботи Інна Ананьєва, заступник директора з виховної роботи Алла Гущина, завідуючі відділеннями Наталія Півненко та Любов Хохлова.
Щирі поради та привітання випускникам звучали від їхніх батьків та класних керівників – Олени Голуб, Наталії Козиряцької та Анни Прядко.
Для усіх присутніх лунали музичні вітання – “Новий день над Україною “, “Лелеки” у виконанні дуету з гурту “Хрещатик”, а також “Я бажаю вам миру”, “Сила роду” у виконанні студентки коледжу Пшиченко Ренати.
Ніжним та романтичним було виконання останнього випускного вальсу у виконанні студента Сердюка Максима та випускниці Шкоди Олександри.

Студенти коледжу вийшли у доросле професійне життя, яке, з одного боку, цікаве і романтичне, а з іншого – сповнене різних випробувань, ризиків і розчарувань.
Вчорашні випускники розуміють, що саме їхній обов’язок після перемоги над агресором – відбудовувати нову сучасну Україну з високим рівнем життя.
Випускники коледжу усвідомлюють, що сьогодні освіта є тим потужним інструментом, за допомогою якого кожен може досягти успіху у будь-якій галузі.
Тож бажаємо нашим випускникам впевненості у своїх знаннях та вміннях, наполегливості у досягненні мети, успіхів у професійному зростанні, удачі у реалізації найсміливіших ідей, мирного та щасливого життя. Бажаємо робити усе можливе і неможливе, щоб старт у доросле життя став цікавою історією успіху та процвітання.

У зв’язку з поширенням випадків втягнення неповнолітніх у терористичні акти, закликаємо до активізації національно-патріотичного виховання та зміцнення правової культури серед молоді. Повага до національної ідентичності – запорука безпечного майбутнього!

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут — саме під Крутами у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.
Бій під Крутами відбувся на залізничній станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Він тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва у складі близько чотирьох сотень вояків.
У березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. Після цього на більш як 70
років про подвиг молоді під Крутами було забуто…Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками. Лише 2006 року на місці бою під Крутами встановлено пам’ятник. Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Героїв
Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Цей День, не дивлячись ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь.
День надії і любові до своєї вітчизни. День пам’яті Героїв Крут.

Щорічно 27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Ця пам’ятна дата запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. У резолюції  зазначалося: “Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…».  

Цю дату обрано не випадково. Саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.

Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України.

Сьогодні, коли Україна протистоїть російській агресії, ми знову відчуваємо на собі всі жахи війни. Рашистські окупанти принесли смерть і руйнування на нашу землю. Ми боремося за свою свободу і незалежність, за право жити у мирі та демократії. 

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати міжнародній спільноті про поняття колективної безпеки в сучасному світі, бо якщо в будь-якій його частині розпочинаються агресія й терор – загроза насправді існує для всіх.  

Вічна пам’ять мільйонам невинних жертв Голокосту.

Вічна пам’ять жертвам російської агресії в Україні.

Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності

Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.

Для України соборність – це єдність у багатоманітності, об’єднання навколо української державності й ідентичності. Ідея територіальної цілісності країни поєднується з ідеями духовної згуртованості. Тож соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності нації – фундаменту для побудови демократичної держави.

В умовах сучасної російсько-української війни соборність набуває більшого символізму та гостроти, адже нині, як ніколи, українцям потрібно об’єднатися заради майбутнього. Тож гасло цьогорічної інформаційної кампанії – «В єдності сила».

Соборність є невіддільною від суверенітету й реальної незалежності народу, вона є фундаментом побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.

Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії. Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.